Атестація

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ

Мотивація – головні сили, що рухають дидактичний процес. Вони посідають перше місце серед факторів, що визначають його продуктивність.

                                                                                                             І. Підласий

     Найважливіше завдання школи в плані вивчення математики – сприяти засвоєнню учнями глибоких і міцних знань, формуванню вмінь і навичок застосовувати їх у житті, на практиці. Школа покликана навчити кожного випускника  знаходити шляхи розв’язання проблем, формувати в школярів здатність самостійно, творчо мислити.

     Продуктивне вивчення математики на сьогоднішньому етапі неможливе без створення таких умов, за яких учень спрямовує свою діяльність на ефективний процес пізнання, має в ньому особисту зацікавленість, розуміє, що й навіщо він виконує. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності процес пізнання не може принести позитивний результат.

    Тому важливим місцем у роботі вчителя є формування мотивації навчання в учнів. Бо якщо в учнів є бажання і інтерес до навчання, якщо вони вчаться не з примусу, а за бажанням і внутрішніми потребами і мають сформовані стійкі мотиви до навчання, то вони можуть більше реалізувати свої здібності у вивченні різних предметів: математики, фізики, хімії, будуть зацікавлені предметом.

     Тому визначення факторів, які впливають на мотивацію вивчення математики, та шляхів її формування не тільки забезпечить високу ефективність навчальної діяльності, але й моральний аспект: у кінцевому результаті мотивація виступає як реалізація потреби бути особистістю.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОСВІДУ

     Проблема формування мотивації навчання як одного із основних напрямків педагогічної діяльності вчителя на шляху оптимізації навчання і виховання школярів за останні роки стала об’єктом пильної уваги вчених і вчителів.

     Проблему мотивації вивчали такі вчені, як А. Маслоу, С. Рубінштейн, В. Шпалінський. Проблемі формування мотивації приділяли такі дослідники як А.К. Маркова, Л.М. Фрідман, Г.І. Саранцев, Г.П. Бевз. Проблемі заохочення учнів до навчання тієї чи іншої теми шкільного курсу математики є у статтях І. Марнянського, О.І. Скафи, І.В. Дробишевої та ін. Але таких робіт недостатньо. Немає ще робіт, в яких би послідовно досліджувалися можливості створення завдань, які забезпечують мотивацію на кожному етапі уроку.

     Спрямованість навчання на активізацію пізнавальної діяльності учнів шляхом формування позитивної мотивації навчальної діяльності закріплена у наступних документах:

• Законі України «Про освіту»;
• Законі України «Про загальну середню освіту»;
• Новому Державному стандарті освітньої галузі «Математика».

ПРОВІДНА ІДЕЯ ДОСВІДУ

     Провідна ідея досвіду полягає у формуванні в учнів позитивного ставлення до навчання, підвищенню пізнавальної активності на уроках.  Дитину спочатку потрібно зацікавити, навчити хотіти й прагнути, а вже потім – знати й уміти. Це призводить до формування в освітньому процесі нової культури навчання, під час якої знання й уміння здобуваються в діяльності та розв’язанні проблем у умовах активної позиції учня з урахуванням його індивідуальних особливостей.

ТЕХНОЛОГІЇ ДОСВІДУ

      Математика багатьом дітям дається нелегко, тож якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, його навчання перетворюється на муку. Тому треба своєчасно сформувати дієві мотиви навчання, спроектувати успіх, бо успіх – завжди подолання, пов’язане з мотивацією, мотив – з інтересом, а інтерес – із потребою.

     Мотив – це внутрішнє спонукання до діяльності, тобто те, заради чого здійснює ту чи іншу діяльність людина. Мотиви учнів можуть переходити з одних видів в інші. Основною задачею педагога є формування завдань, постановки цілей, тобто створення таких умов, які б сприяли створенню в учня сильніших мотивів до навчання, заміни слабких або ж неусвідомлених більш високорівневими мотивами.

     Процес формування мотиву як основи дії, вчинку або спонукання до дій починається з виникнення потреби особистості й закінчується виникненням наміру та спонуканням до досягнення мети, якщо ця мета необхідна людині.

Звідси мотивація – це процес формування мотиву, що проходить через певні стадії й етапи, а мотив – це продукт цього процесу, тобто мотивації.

     Мотиви, що спонукають учнів до навчання, можна поділити на зовнішні та внутрішні. Внутрішні мотиви пов’язані зі змістом навчання, прямим продуктом навчальної діяльності учнів. Зовнішні мотиви лежать поза навчальною діяльністю школярів. Внутрішні мотиви є найбільш дійові. У зв’язку з цим, основним завданням педагога є формулювання завдань, постановка цілей, підкріплення мотивів у ході реалізації цих цілей, тобто створення таких умов, які сприяли б появі в учня сильніших мотивів до навчання, заміни слабких або ж неусвідомлених більш високорівневими.

     Таким чином, в самій навчальній діяльності, при правильній організації її вчителем, зіставлено найбільш дійові мотиви навчання школярів.Сподіватися на те, що такі мотиви виникнуть самі по собі не доводиться.

     Отже, розглянемо основні чинники, що сприяють формуванню стійкої позитивної мотивації навчальної діяльності учнів на уроках математики.

1. Інформаційний зміст навчального матеріалу повинен бути цілком доступним учням, має виходити з наявних у них знань і спиратися на їх життєвий досвід, але в той же час він повинен бути досить важким і складним. Адже, якщо навчальний матеріал не вимагає від учнів роботи з осмисленням його змісту і засвоєнням, то такий матеріал не буде розвивати в учнів яскравих емоцій.
2. Структура організації навчальної діяльності учнів повинна містити мотиваційний, операційно-пізнавальний та рефлексивно-оціночний етапи.
3. В процесі навчання повинні використовуватися колективні форми навчальної діяльності, що також сприяє становленню позитивної мотивації, адже коли учень, працюючи колективно в групі учнів, спостерігає, який великий інтерес викликає його діяльність у товаришів, яку цінність представляє для них ця робота, то він і сам починає її цінувати.
4. В кінці уроку вчитель повинен зробити якісний аналіз роботи учнів, підкреслюючи всі позитивні моменти, вказуючи на  недоліки.

     Можна зробити висновок, що мотивація навчання математиці – це система пізнавальних мотивів, тобто спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.

     З метою формування пізнавальних мотивів доцільно застосовувати такі прийоми та методи:

1. Створення проблемної ситуації.

     Якщо перед викладом нової теми створити проблемну ситуацію, увага учнів буде привернена до вирішення проблеми, а значить, і до теми, що вивчається. Проблемна ситуація характеризує певний психічний стан учня, що виникає під час виконання завдання і допомагає йому усвідомити суперечність між необхідністю виконати завдання і неможливістю здійснити це за допомогою наявних знань. Усвідомивши суперечність, учень відчуває потребу відкрити (засвоїти) нові знання про предмет, спосіб та умови виконання дій.

2. Використання завдань з практичним змістом.

     Такі задачі переконують учнів у потребі вивчати новий теоретичний матеріал і показують, що математичні абстракції виникають із задач, поставлених реальною дійсністю. Завдання прикладного змісту допомагають розкрити наукове і практичне значення навчального матеріалу, що є важливим засобом пробудження в учнів активного мислення і ефективним стимулом для розвитку та зміцнення відповідних інтересів.

3. Використання елементів «народної» математики, національної культури.

     Народознавчий матеріал є невичерпним багатством для виховання справжнього українця, цілюще джерело для виховання позитивних моральних якостей. Адже знання народних звичаїв, традицій, їх наслідування необхідне людям, які проживають, будують і в майбутньому будуватимуть Україну. Народна педагогіка враховувала те, що чим цікавіша форма навчання, тим ефективніші його результати, тим легше вчитися. Заради цього використовувалися задачі-загадки, подаючи їх у формі казкових сюжетів, незвичайних діалогів. Надбання народної математики можна використати з метою мотивації пізнавальної активності школярів.

4. Використання софізмів, парадоксів, завдань із прихованою помилкою, художньої та науково-популярної літератури.

     Навчати застосовувати теоретичні знання для розв’язування практичних задач, показати красу й значущість математики допомагають цікаві факти з життя поетів, мандрівників та ситуацій, які вони досліджували або в які потрапляли.

5. Використання ігрових ситуацій, рольових, ділових та пізнавальних ігор.

     Дидактичні ігри, ігрові прийоми та ігрові ситуації також сприяють створенню пізнавального мотиву, активізації мислення, посилюють їх увагу до навчального матеріалу, підвищують працездатність, почуття відповідальності.

     Для створення ігрових ситуацій використовують цікаві задачі, науково-популярні оповідання, певні частини літературних творів, факти з життя та інше. Деякі приклади ігрових прийомів та ігрових ситуацій на уроках математики.

6. Використання інтерактивних технологій

     З метою стимулювати діяльність учнів для встановлення зв’язків між окремими поняття доцільно використовувати таку стратегію навчання, як «асоціювання». Цей методичний прийом спонукає учнів міркувати вільно та відкрито за певною темою. Ця навчальна стратегія корисна тим, що дозволяє мислити всім учням. Іншою вдалою навчальною стратегією є «кубування». Для реалізації її на практиці використовують кубик, на гранях якого записані можливі запитання щодо теми.

7. Створення ситуацій захоплення, зацікавленості, ситуацій успіху, емоційно-моральних переживань.

     Крім пізнавальних мотивів доцільно розвивати в учнів і мотиви обов’язку та відповідальності. Це можна здійснювати на основі пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, похвали за успішне й добросовісне виконання обов’язків, оперативного контролю.

ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

     Формування позитивної мотивації навчальної діяльності учнів на уроках сприятиме:

1. Підвищенню якості і ефективності навчального процесу.
2. Реалізується особистісно-орієнтовний підхід до кожного учня.
3. Створюється комфортне навчальне середовище. Зростає рівень соціальної задоволеності в контакті.
4. Налагоджується постійний контакт з учнями.

ВИСНОВКИ

     Мотивація навчання – спрямування школярів на навчальну діяльність, внутрішнє ставлення до неї.

     Проблема підвищення рівня знань з математики нині особливо актуальна. Недоліки системи шкільної освіти, соціальні умови призвели до того, що більшість школярів почали просто уникати цей предмет. Одні вважають, що він їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя – переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на більш високий рівень людського спілкування. Але важливіше за це для вчителя – розвивати творчу особистість кожного учня. Бо освіта – це, перш за все, становлення особистості з її неповторною індивідуальністю, духовністю та творчістю. Тому актуальність вивчення шляхів формування мотивації на сучасному етапі є незаперечною.